Сторіччя ХХ

У XX столітті астрологія пережила чергове зростання популярності, втім, як і всілякі напрями окультизму. Швидше за все, цей феномен можна пояснити тотальною кризою духовності, викликаною науково-технічною революцією, яка підірвала патріархальний устрій Європейської цивілізації. Напевно, не було держави від Грінвіча до Уралу, яка не пережила б експансію окультних товариств, теософських та езотеричних гуртків.

Протягом останніх ста років особливою популярністю користувалася ідея національного чи етнічного месіанства, яка успішно розроблялася якслов’янськими, так і романо-германськими окультистами. У цей період багато хто з них прагнув окультних аргументів щоб підтвердити претензії політичних лідерів і виправдати фатальність їхніх «тимчасових» невдач і поразок. Особливо яскравим ім’ям у Європейській астрології початку століття був Ланц фон Лібенфельс, який розробив концепцію так званої мунданної астрології, яка досліджує зіркові показники глобальних змін.

«У серпні 1915 року Ланц вважав, що досить засвоїв нові астрологічні та пророчі ідеї для того, щоб здійснити власну міленістську інтерпретацію війни. Дотримуючись теорій Полльнера і датського астролога, який пише під псевдонімом С. Libra, Ланц присвоїв кожній великій країні планету і зодіакальний знак, астрологічні властивості яких відповідали культурі та духу їхньої раси. Розподіл відбувався за правилами аріо-християнської доктрини. Потім цю «расово-метафізичну» астрологію було спроектовано на міжнаціональну ворожнечу. Розглянувши події 1914 і 1915 років у світлі свого неогностичного апокаліпсису, Ланц звернувся до пророцтва. На його думку, справжня війна свідчила про месіанське виконання часів. Зростаючий расовий безлад, військовий і культурний хаос мали завершитися новою монгольською навалою на Європу в період від 1960 по 1988 роки, довівши «месіанські муки» до мислимого апогею і зрадивши землю у владу демонічного панування. Страшний суд віщував золотий вік, коли виникне нова Церква Святого Духа і породить Арійську державу, влада в якій буде віддана вічному священству, присвяченому таїнствам стародавнього сексуально-расистського гнозису. Географічним місцем народження расистського золотого століття було названо Відень; у новому політико-релігійному устрої їй відводилася головна роль».

Очевидно, що загалом Ланц не помилився.

Цікавою також є берлінська окультна група, що виникла близько 1920 р. і називалася «Коло свастики». У цю групу входили окультисти всіх рызновидыв: графологи, хіроманти, віщуни та ін. Серед них особливо виділялися Фроді Інголфсон Верман та Вільгельм Вульф, до якого наприкінці війни Генріх Гіммлер звертався за консультаціями. Згадані персонажі активно розробляли нумерологію, нордичну рунологію і теософське кармічне вчення.

У період Третього Рейху астрологія була дуже прибутковим, хоч і небезпечним заняттям. З одного боку, астролог, який користувався заступництвом високопосадовців, автоматично отримував такий необхідний на той час громадянський імунітет і відповідні привілеї. Але в ціні, як втім, завжди були виключно точні та конкретні прогнози, тому зрозуміло чому мало хто з астрологів ризикував йти цим шляхом. Недолік астрологів-прогнозистів компенсувався всілякими віщунами та ясновидцями, які у разі невдач, як і астрологи, безжально знищувалися. Нічого не вдієш – «кармічна відповідальність»… Держава, побудована на фундаменті окультизму, вимагала від його представників грати за ними ж заявленими правилами.

До речі, Третій Рейх проіснував рівно 12 років (1933 – 1945рр.) – період, який в астрології є одним із фундаментальних…

Друга половина XX століття збагатила астрологію новітніми астрономічними відкриттями, озброїла астрологів комп’ютерами та програмним забезпеченням. В результаті астрологія набула зовнішньої науковосты та респектабельності, але її архаїчні основи, на жаль, переглянуті не були і справжнім майстром так само вважався той, чия інтуїція і красномовство були сильнішими, а прогнози точнійшими.

Сьогодні, незважаючи на наявність у всьому світі безлічі астрологічних шкіл, починаючи з тримісячних курсів і закінчуючи «Академіями всього на світі», науковий рівень астрології продовжує залишатися допотопним. У чому причина? Як це не парадоксально – у спекуляціях на засадах традиційності. Але традиції сучасних астрологів це не традиції розвитку чи пошуку істини, а традиції марнославства та пошуку фінансового успіху.

Акі ознаки профанації?

По-перше, багатьма авторитетними астрологами послідовно затверджується принцип елітарності астрологічного знання, який проявляється у небажанні переводити астрологію у сферу дискурсивного мислення і цим зробити її доступною «профанам».

По-друге, та сама «традиція» допускає й заохочує непомірне фантазування на герметичні теми і настільки з непомірне використання спеціальної термінології як астрологічної (назви планет, зодіакальних знаків, аспектів тощо), так і псевдоезотеричної (енергії, впливи, карма, рівні, проробки і т.п.)

По-третє, тут культивується бездоказове прийняття застарілих догм, які видаються за традицію.

І нарешті, мабуть, головне: при найближчому розгляді навчального процесу в астрології несподівано приходиш до думки, що архаїчний стан сучасної астрології підтримується штучно, причому тими «авторитетними вчителями», які, боячись викриття власної некомпетентності своїми ж учнями, старанно виховують в них інтуїтивний підхід до дискурсивного знання.

Ті ж, чия інтуїція не дає бажаних результатів, відсіваються як профнепридатні. Потім завдяки інтуїції, що постійно розвивається обраний усвідомлює свою приналежність до еліти, професійно зростає, набуває клієнтуру і зрештою починає виховувати у своїх учнях таке ж бачення астрології, називаючи це знову ж таки традицією. Звідси репутація сучасної астрології, подібна до наведеної нижче:

«… астрологія – уявне мистецтво передбачати долю людини чи майбутні події по стану зірок; пророкування зазвичай складалися в навмисне двозначних і невизначених виразах, затемнених спеціальною термінологією, так щоб їх можна було тлумачити залежно від перебігу реальних подій».